Позиції судів

Позиції судів

1

Позиції судів, пов'язані з військовою агресією рф

Судовий імунітет рф не підлягає застосуванню

Раніше ми вже розповідали про позицію Верховного Суду щодо відсутності у рф судового імунітету. Так, Верховний Суд (далі також – ВС) зазначав, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Наразі Верховний Суд в рамках справи № 760/17232/20-ц підтримав вказану правову позицію у справі про відшкодування шкоди внаслідок військової агресії рф та доповнив її наступними аргументами:

  • Підтримання юрисдикційного імунітету рф позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав 

ВС вказав, що звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права. В свою чергу, таке позбавлення позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав суперечитиме положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

  • Судовий імунітет рф не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право

Відповідно до ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

  • Підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов’язаннями України в сфері боротьби з тероризмом

Застосування судового імунітету рф та відмова в розгляді по суті позову означала б порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов’язань відповідно до Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму і Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму. 

  • Судовий імунітет рф не підлягає застосуванню, оскільки не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом 

Концепція судового імунітету держави базується на міжнародно-правовому принципі суверенної рівності держав. Дії рф вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов’язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави – України, що закріплено в Статуті ООН. 

Таким чином, рф, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі – громадянинові України. Українські суди цілком мають право ігнорувати імунітет рф у такій категорії справ. 

Більш детально зі змістом позиції Верховного Суду можна ознайомитися тут. 

Українські суди мають право розглядати справи про відшкодування шкоди за позовами фізичних осіб до російської федерації

В межах справи № 308/9708/19 Позивачка звернулася до суду з позовом до рф про відшкодування моральної шкоди, завданої їй та її дітям у зв’язку із загибеллю її чоловіка й батька її дітей унаслідок збройної агресії рф на території України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави.

Однак існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

Починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що рф чинить збройну агресію проти України та продовжує її чинити станом на момент ухвалення судового рішення у цій справі Верховним Судом.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, визнано геноцидом Українського народу.

Визначаючи, чи поширюється на рф судовий імунітет у цій справі, Верховний Суд урахував таке:

  • предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам, громадянам України, внаслідок смерті іншого громадянина України;
  • місцем завдання шкоди є територія суверенної держави – України;
  • передбачається, що шкода є завданою агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені в Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави – України;
  • вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов’язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави – України, що закріплено в Статуті ООН;
  • національне законодавство України керується тим, що, за загальним правилом, шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб’єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Тобто Верховний Суд виходить із того, що в разі застосування деліктного винятку будь-який спір, що виник на її території в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема рф, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Окрім того, у зв’язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства рф в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.

Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Постанова КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19

2

Банки, кредити, іпотека

Вимоги кредитора після звернення стягнення на предмет іпотеки

До 2018 року Закон України «Про іпотеку» передбачав, що після звернення стягнення на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними.

У липні 2018 року до вказаного Закону були внесені важливі зміни. Зокрема, законодавець передбачив, що після звернення стягнення на предмети іпотеки наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов’язання боржником – юридичною особою є дійсними, якщо інше не визначено у договірному порядку.

На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа, у якій банк-кредитор стягнув на свою користь заставлене майно боржників, після чого звернувся до суду із позовом про стягнення частини боргу за кредитними договорами, яка не була покрита вартістю заставного майна.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов кредитора, а Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення судів попередньої інстанції. Суд констатував, що у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється в тому разі, якщо вартості предметів іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог кредитора. Зазначений висновок стосується правовідносин, що виникли до внесення змін до статті 36 Закону «Про іпотеку» у 2018 році.

З правової позиції суду випливає, що для правовідносин, що виникли до липня 2018 року, стягнення кредитором заставленого майна не означає повного погашення боргу боржника, якщо сума боргу перевищує вартість заставленого майна.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/103133042

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17

Відступлення права вимоги на користь нефінансової установи

Якщо первісний кредитор був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, кредит та забезпечувальний договір можна відступити на користь нефінансової установи.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96342866

Постанова ВП ВС від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18

Оскарження іпотеки іншим іпотекодержателем

Визнання договору іпотеки припиненим є неналежним способом захисту прав особи у разі оскарження права іншого іпотекодержателя. Належним способом захисту у такому випадку буде звернення до суду з одночасними вимогами про визнання відсутнім права іпотеки іпотекодержателя за спірним договором та про визнання свого права іпотеки.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94803669

Постанова ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19

3

Корпоративні відносини

Становлення кворуму загальних зборів в статуті ТОВ

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (надалі – ВС) дійшов важливого висновку про те, що кворум загальних зборів Товариства з обмеженою або із додатковою відповідальністю (надалі – ТОВ або ТДВ) не можна встановлювати у статутах товариств – такий інструмент суперечить законодавству України.

У справі, що розглядалася ВС, учасник звернувся із позовом до ТОВ про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства. Позов обґрунтовувався тим, що загальні збори ТОВ порушили вимоги статуту підприємства та прийняли відповідні рішення за відсутності позивача, якому належить 35% статутного капіталу ТОВ, тобто порушили вимоги статуту щодо кворуму учасників.

ВС зауважив, що з 17 червня 2019 року пріоритет статутів ТОВ та ТДВ над вимогами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (надалі – Закон) автоматично припиняється. Положення статутів, які не відповідають цьому Закону, є нікчемними.

Стаття 34 Закону чітко унормовує порядок голосування та прийняття рішення загальними зборами товариств. Однак Закон не містить регулювання щодо кворуму та норми, яка передбачає можливість визначати в статуті відсоток голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними. Тому положення статуту Відповідача про кворум загальних зборів суперечить Закону і не підлягає застосуванню при визначенні повноважності загальних зборів учасників ТОВ.

ВС залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову про скасування рішення загальних зборів через відсутності кворуму.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/103892660

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 922/1122/21

Аудит звітності підприємства на вимогу його учасника

Право учасника (акціонера) товариства звернутись з вимогою про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства є обов’язковим для цього товариства. Обов’язок товариства забезпечити аудитору можливість проведення перевірки виникає в силу прямої вказівки закону.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96668851

Постанова КГС ВС від 28.04.2021 у справі № 908/522/20

Підсудність спорів про звільнення топ-менеджерів компаній

Спір за позовом фінансового директора товариства, звільненого через припинення повноважень, щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства. Верховний Суд указав, що така форма захисту є специфічною для корпоративних правовідносин, а тому не може розглядатися в площині трудового права.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95439667

Постанова ВП ВС від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19

Cкасування рішень учасника ТОВ

Визнання недійсним рішення учасника ТОВ, яким іншого учасника було незаконно виключено зі складу товариства, є передумовою для задоволення похідних позовних вимог. Збільшення статутного капіталу, зміна організаційно-правової форми, інші дії, вчинені без участі та згоди незаконно виключеного учасника, можуть бути скасовані в суді.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/90594518

Постанова КГС ВС від 21.07.2021 у справі № 904/562/19

4

Захист речових прав

Визнання за інвестором права власності на нерухомість

Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тому після завершення будівництва та здачі нерухомого майна в експлуатацію покупцю нерухомості важливо отримати від забудовника документи, необхідні для реєстрації права власності на придбане нерухоме майно.

Так, у справі, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду (далі – ВП ВС), між сторонами був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно (квартиру). Однак після введення об’єкту нерухомості в експлуатацію продавець не передав покупцю всіх необхідних документів для оформлення права власності на проінвестовану квартиру. У зв’язку із цим покупець звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на квартиру.

ВП ВС визначила, що в тих випадках, коли об’єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте продавець не передає покупцю правовстановлювальні документи та не визнає його права на нерухоме майно, покупець може звернутись до суду з вимогою про визнання за ним права власності на проінвестоване (оплачене) майно.

Отже, з цього судового рішення випливає наступна рекомендація: у разі оспорювання чи невизнання права власності на проінвестоване нерухоме майно, належним та ефективним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права власності.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/102221949

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц

Витребування майна від добросовісного набувача

Відсутність реєстрації за позивачем прав на спірну земельну ділянку не може бути підставою для відмови у її витребуванні від добросовісного набувача, оскільки державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише засобом підтвердження набуття чи припинення прав на майно.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771780

Постанова КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 686/25728/19

Припинення права спільної часткової власності

Виділ частки у спірному майні, що належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, лише одному з них не допускається. У цьому випадку можливим є лише поділ спірного майна в натурі між його співвласниками, в результаті чого право спільної власності припиняється.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98765058

Постанова КЦС ВС від 28.07.2021 у справі № 310/7011/17

Неналежний відповідач у справах про скасування державної реєстрації прав на нерухомість

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, не є належним відповідачем у справі про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно.

Він зобов`язаний виконати рішення суду та скасувати реєстрацію незалежно від того, чи був залучений до участі у справі.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98267486

Постанова КЦС ВС від 07.07.2021 у справі № 369/14294/17

Ефективний захист речових прав

Способами судового захисту порушених речових прав та інтересів особи можуть бути: скасування рішення державного реєстратора; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав тощо.
При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав вказані позовні вимоги мають бути заявлені одночасно з вимогами про визнання, зміну чи припинення речових прав та їх обтяжень.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/95502238

Постанова КГС ВС від 03.03.2021 у справі № 913/175/20

5

Трудові відносини

Звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відповідно до обставин справи, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду (надалі – ВП ВС), особа за рішенням суду була поновлена на роботі в Національному банку України, а наказ про її звільнення визнано незаконним та скасовано.

Після ухвалення рішення суду про поновлення позивачки на роботі, остання звернулась до суду з окремим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Переглядаючи справу в касаційному порядку, ВП ВС зробила наступні висновки.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу — це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який спрямований на захист прав звільнених працівників.

При цьому, враховуючи положення Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тому працівник не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі згодом звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Важливо, що ВП ВС у даній справі відступила від висновку об’єднаної палати КЦС ВС (постанова від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18), відповідно до якого пред’явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується строком в три місяці з дня, коли працівник дізнався або міг дізнатись про порушення свого права.

В той же час, ВП ВС зауважила, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю природою не є заробітною платою, то при стягненні такої суми застосовується тримісячний строк звернення до суду. Однак враховуючи обставини справи, що розглядалась судом, особу було поновлено на роботі, та вона не має статусу звільненого працівника, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, ВП ВС частково задовольнила позовні вимоги та постановила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, враховуючи те, що вказана сума за своїм змістом є заробітною платою, і звернення до суду з даною позовною вимогою не обмежується строками.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19

https://reyestr.court.gov.ua/Review/103893132

Звільнення директора компанії за власним бажанням

Відповідно до обставин справи, що розглядалась Верховним Судом, директор звернувся з позовом до ТОВ про визнання трудових відносин між ним та відповідачем припиненими у зв’язку з його звільненням за власним бажанням.

Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, Верховний Суд акцентував на наступному.

Проаналізувавши статут ТОВ, суди встановили, що питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, і позивач як директор товариства не наділений повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо свого звільнення з посади.

Тому, враховуючи вимоги статуту ТОВ, для належної реалізації свого права на звільнення керівник (директор) товариства повинен не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням та надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, з дотриманням вимог щодо належного повідомлення самого товариства та всіх його учасників про проведення таких зборів, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У разі відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, останньому з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Таким чином, незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов’язком, керівнику (директору) товариства необхідно дотримуватись передбаченої законом та статутом товариства процедури звільнення. Залишаючи касаційну скаргу без задоволення, Верховний Суд вказав, що в цьому спорі позивач не довів порушення його прав саме внаслідок недотримання ним законодавчо визначеної процедури для звільнення з посади директора товариства.

Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21

Вимоги до заяви про звільнення за угодою сторін

Чинний Кодекс законів про працю України (далі також – КЗпП України) встановлює цілий ряд вимог, яких роботодавець має дотриматись при звільненні, навіть якщо звільнення відбувається за угодою сторін трудових відносин або з ініціативи працівника.

Так, генеральний директор подав заяву про звільнення з посади за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України). Загальні збори учасників прийняли вказану заяву та звільнили керівника, вважаючи, що існує спільна домовленість про звільнення за угодою сторін. Однак невдовзі звільнений директор звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі.

Верховний Суд (далі – ВС) скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову та вказав на наявність підстав для визнання звільнення незаконним. ВС дійшов висновку: якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення.

Однак заява генерального директора не містила конкретної дати звільнення. На думку ВС, це свідчить про відсутність волевиявлення працівника на припинення трудового договору за взаємною угодою сторін.

З цього рішення ВС випливає важлива для бізнесу рекомендація: заява про звільнення за угодою сторін має обов’язково містити прохання працівника звільнити його саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а також дату звільнення.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101829790

Постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 591/1375/19

Припинення трудових відносин з підстав, передбачених контрактом

Передбачені контрактом підстави для звільнення працівника є самостійними підставами для припинення трудових відносин. Незважаючи на те, що ініціатива їх застосування в кожному випадку належить роботодавцеві, сама процедура не підпадає під загальний порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98606929

Постанова КЦС ВС від 21.07.2021 у справі № 552/2581/20

Наслідки неналежного оформлення листка непрацездатності

Неналежне оформлення листка непрацездатності саме по собі не може свідчити про неповажність причин відсутності працівника на роботі та не є підставою для його подальшого звільнення за прогул.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94938539

Постанова КЦС ВС від 10.02. 2021 у справі № 758/2641/17

Відомості Пенсійного фонду щодо розміру зарплатні як доказ у справі

Офіційні відомості Пенсійного фонду щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не надаються як належні докази щодо розміру заробітної плати та заборгованості по ній.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97429020

Постанова КЦС ВС від 31.05. 2021 у справі № 242/3051/18

Відмова профспілки у звільненні працівника

Рішення профспілки про відмову в наданні згоди на звільнення працівника повинно бути обґрунтованим, а саме повинне містити посилання на норми трудового законодавства, фактичні обставини і підстави звільнення працівника, його ділові і професійні якості. У разі відсутності такого обґрунтування – роботодавець має право звільнити працівника без згоди профспілки.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97735961

Постанова КЦС ВС від 09.06.2021 у справі № 444/372/20

Стягнення заробітку за затримку поновлення працівника на роботі

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред’явлення до суду позовних вимог про стягнення такого заробітку обмежується трьома місяцями з дня видачі наказу про поновлення на роботі.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96501675

Постанова КЦС ВС від 21.04.2021 у справі № 461/1303/19

Недійсність умов строкового трудового договору

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відсутність вищевказаних умов є підставою для визнання договору недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97352564

Постанова КЦС ВС від 26.05.2021 у справі № 457/295/20

Поважність причин звільнення працівника за власним бажанням

Погіршення стану здоров’я, наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною (надомною) роботою свідчать про поважність причин звільнення працівника за власним бажанням у визначений ним строк.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96501499

Постанова КЦС ВС від 21.04.2021 у справі № 569/9738/20

Термін дії строкового трудового договору

Термін дії строкового трудового договору може визначатися не лише конкретним строком, а й настанням певної події (наприклад, повернення на роботу працівника з відпустки для догляду за дитиною).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96668987

Постанова КЦС ВС від 29.04.2021 у справі № 266/3163/16-ц

Звільнення державного службовця за прогул

За загальним правилом звільнення працівника за прогул без поважних причин за трудовим законодавством можливе у випадку одноразового прогулу (відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин). При цьому, за один прогул без поважних причин протягом року до державного службовця може бути застосована лише догана. Винятковою умовою звільнення державного службовця за прогул є вчинення ним повторного прогулу без поважних причин протягом року.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96441545

Постанова КАС ВС від 21.04.2021 у справі № 640/15754/19

Дисциплінарні стягнення до державних службовців

У випадку вчинення державним службовцем декількох дисциплінарних проступків його може бути притягнуто до відповідальності. Однак така відповідальність не може бути суворішою, ніж передбачено законодавством для кожного окремого виду проступку. Наприклад, якщо державним службовцем вчинено декілька дисциплінарних проступків, за які законом передбачено максимальне стягнення у вигляді догани, то до нього не може бути застосовано звільнення. Тобто санкція за конкретний вид проступку не збільшується, незважаючи на сукупність таких проступків.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98146439

Постанова КАС ВС від 06.07.2021 у справі № 808/991/17

6

Правочини, договори

Нікчемність договору оренди

Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) визначені вимоги до чинності правочину, однією з яких є необхідність дотримання форми, встановленої законом. Так, договір найму будівлі на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. У разі відсутності нотаріального посвідчення – такий договір є нікчемним.

Згідно з фактичними обставинами справи, що розглядалась Верховним Судом (далі – ВС), позивач звернувся до суду з вимогою про повернення боргу за договором оренди нежитлового приміщення. При цьому, відповідач в обґрунтуванні своїх заперечень зазначав про нікчемність укладеного між сторонами договору, у зв’язку з відсутністю його нотаріального посвідчення.

ВС змінив судові рішення попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги, зробивши наступні висновки.

Нежитлове приміщення в розумінні ЦК України є окремою частиною будівлі, а тому договір найму нежитлового приміщення на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. У справі, що переглядалася, договір оренди не був нотаріально посвідченим, а тому був нікчемним. За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості на підставі нікчемного договору оренди є неправильним. Однак, ВС визнав право позивача стягнути кошти за користування відповідачем безпідставно набутим майном.

Отже, на основі аналізу вказаної постанови ВС, звертаємо увагу бізнесу на необхідність належного дотримання вимог законодавства щодо нотаріальної форми правочину.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913114

Постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 759/9443/17

Дійсність правочинів з передачі майна

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути визнаний фіктивним.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96006082

Постанова КЦС ВС від 31.03. 2021 року у справі № 201/2832/19

Електронна форма договорів

Будь-який договір, передбачений Цивільним та Господарським кодексами України, може мати електронну форму і необов’язково повинен бути створений у вигляді окремого електронного документа, допускається і спрощена форма. Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94102130

Постанова КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19

Момент недійсності договору

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, що виникли на підставі укладеного договору.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95532900

Постанова КЦС ВС від 10.03. 2021 року у справі № 201/8412/18

Оскарження правочину, вчиненого на шкоду кредитору

Вимога про визнання недійсною довіреності щодо укладення правочину, вчиненого на шкоду кредитору, є неефективним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213197

Постанова КЦС ВС від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16

Повернення приватизованого майна державі

Порушення, допущені органами публічної влади при визначенні умов та порядку приватизації, не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними та повернення приватизованого майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/94865168

Постанова ОП КГС ВС від 22.01.2021 у справі № 922/623/20

Відчуження майна без згоди заставодержателя

Відсутність згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є підставою для визнання такого правочину недійсним.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/97854741

Постанова ОП КГС ВС від 21.05.2021 у справі № 910/3425/20

Підтвердження форс-мажору, спричиненого COVID-19

Чинне законодавство України не передбачає будь-яких особливих умов щодо підтвердження існування форс-мажорної обставини, спричиненої пандемією COVID-19. За підтвердженням форс-мажору слід звертатися за сертифікатом до відповідної Торгово-промислової палати.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/97350258

Постанова КГС ВС від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20

7

Банкрутство

Оскарження результатів аукціону

В межах справи про банкрутство позивач звернувся з позовом про визнання недійсним аукціону з продажу майна Державного підприємства «Національна кінематика України» (надалі – ДП «Національна кінематика України»). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що йому як потенційному учаснику було створено перешкоди в подачі заяви та участі в аукціоні.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали недійсними результати аукціону з продажу майна боржника та договір купівлі-продажу, укладений за його результатами.

Верховний Суд залишив оскаржувані судові рішення без змін та висловив позицію щодо умов, за яких особа, яка не була зареєстрована учасником аукціону, може оскаржити його результати.

Слід зауважити, що враховуючи те, що продаж майна ДП «Національна кінематика України» відбувався в порядку, встановленому нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – закон), правові висновки в цій справі зроблено на підставі положень зазначеного закону. Таким чином, наведена правова позиція Верховного Суду не є автоматично релевантною до правовідносин, що регулюються Кодексом України з процедур банкрутства.

Верховний Суд вказав, що звернення в межах справи про банкрутство із заявою про визнання результатів аукціону недійсними особою, яка не є його зареєстрованим учасником і щодо якої організатором торгів не ухвалено жодного з рішень, передбачених ст. 61 Закону (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні), може бути визнано ефективним способом захисту порушеного права такої особи виключно за певних умов.

Такими умовами є, зокрема, встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою всіх визначених законом дій стосовно набуття статусу зареєстрованого учасника аукціону та вчинення організатором аукціону перешкод в участі такої особи в аукціоні.

Верховний Суд зауважив, що про реальний намір особи брати участь в аукціоні свідчить складання та подання заяви на участь в аукціоні, сплата гарантійного та реєстраційного внесків, листування з організатором торгів тощо.

Аналізуючи питання перешкоджання організатора в участі особи в аукціоні, суд зауважив, що у цій справі вказаний факт знайшов свій вияв у недоліках оголошення в частині ідентифікації потрібного офісу (приміщення) для подачі заявки на участь в аукціоні, а також у фактичній відсутності уповноважених осіб організатора у вказаному в оголошенні будинку.

Таким чином, право особи, яка не була зареєстрована учасником аукціону, оскаржити його результати, виникає лише за певних умов, зокрема, якщо така особа в судовому порядку доведе факт реального бажання взяти участь в оспорюваному аукціоні та вчинення всіх необхідних для цього дій, а також факт порушення організатором аукціону його конкурсних засад.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/103851704

Постанова КГС ВС від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19)

Недійсність правочинів боржника у справах про банкрутство

Положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства щодо визнання правочинів боржника недійсними не підлягають застосуванню до правочинів, учинених боржником до дати набрання чинності Кодексом, тобто до 21.10.2019. До цих правочинів судам слід застосовувати ст. 20 Закону про банкрутство.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/97806436

Постанова КГС ВС від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16

Заперечення проти звіту ліквідатора

Обов’язком ліквідатора є здійснення всіх можливих заходів задля виявлення активів боржника. Особи, які заперечують звіт ліквідатора, мають довести, що ліквідатор не дотримався порядку здійснення ліквідаційної процедури, що зумовило зменшення ліквідаційної маси та неможливість задоволення вимог кредиторів.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98987622

Постанова КГС ВС від 12.08.2021 у справі № 5019/960/11

8

Спори з державними органами

Протиправна бездіяльність органу влади

У даній справі Національна поліція України не надала відповіді на звернення громадянина. Суд дійшов висновку, що у випадку, коли орган влади не вчинив дій або не прийняв рішення з питань, що належать до його компетенції, така бездіяльність може бути оскаржена. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов’язкових дій.

Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, у зв’язку з якими дії фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з’ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94328226

Постанова КАС ВС від 22.01.2021 у справі № 640/16224/19

Повернення помилково сплачених митних платежів

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів і органів державного казначейства. При цьому, суд може зобов’язати митницю та казначейство вчинити дії, ухвалити рішення тощо, тобто виконати обов’язок, від виконання якого ці органи ухиляються. Зобов’язання контролюючого органу підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів є ефективним і належним способом відновлення порушеного права платника податків, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96339546

Постанова КАС ВС від 16.04.2021 у справі № 815/4834/17

Визначення митної вартості товарів

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору. Такий метод не застосовується митними органами у виключних випадках: коли використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні. При цьому, за наявності всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, митний орган не має права застосовувати інший, окрім основного, метод для визначення митної вартості товару.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98306315

Постанова КАС ВС від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а

Перевірки бізнесу за анонімними заявами

Проведення Держпраці контролю суб’єктів господарювання на підставі анонімного звернення є протиправним. Більше того, звернення заявника про проведення контролю щодо дотримання суб’єктом господарювання законодавства про працю може бути подане не будь-якою фізичною особою, а лише особою, щодо якої порушено законодавство про працю. В інакшому випадку, проведення перевірки на підставі такого звернення є неприпустимим.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97533045

Постанова КАС ВС від 02.06.2021 у справі № 520/11145/19

Господарська діяльність без отримання дозволу

Якщо у встановлений законом строк суб’єкту господарювання не видано дозвіл на провадження господарської діяльності або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення такого строку суб’єкт господарювання має право здійснювати господарську діяльність. У такому випадку має місце застосування принципу мовчазної згоди. Тобто суб’єкт господарювання набуває право на здійснення господарської діяльності без отримання дозволу, за умови якщо ним правильно подано документи, але дозвіл або рішення про відмову у його видачі не видано.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98493418

Постанова КАС ВС від 22.07.2021 у справі № 560/602/19

Звільнення від відповідальності за порушення валютного законодавства

Висновок Мінекономрозвитку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією є індивідуальним юридичним актом, виданим на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків. Вказаний висновок усуває відповідальність за правопорушення, скоєне в минулому, а тому має зворотну силу в часі та звільняє платника податків від відповідальності у вигляді сплати пені.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94511869

Постанова КАС ВС від 29.01.2021 року у справі № 801/9330/13-а

Санкції через порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність

Вжиття компанією заходів для повернення валютної виручки не свідчить про відсутність порушення валютного законодавства. Санкція (індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності) не застосовується лише у випадку, якщо на момент прийняття рішення про її застосування усунуто порушення валютного законодавства або надано докази неможливості виконання рішення суду чи арбітражу щодо повернення виручки.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95509155

Постанова КАС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 826/12552/18

9

Земля та нерухомість

Знесення самочинно збудованого нерухомого майна

Для прийняття судом рішення про знесення самочинно збудованого нерухомого майна необхідна наявність таких фактів: неможливість перебудови об’єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов’язання особи провести відповідну перебудову; використано усі передбачені заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97286025

Постанова КЦС ВС від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку

Законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, якщо це передбачено умовами такого договору. Сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95502342

Постанова КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 198/631/19

Оспорювання державного акту на право власності на земельну ділянку

Чинність рішення про передачу земельної ділянки у власність виключає визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки сам по собі державний акт був лише документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771553

Постанова КЦС ВС від 09.06.2021у справі № 509/4216/16-ц

Розірвання договору оренди землі орендодавцем

Якщо сторони погодили у договорі оренди земельної ділянки зміну керівника підприємства-орендаря як підставу для розірвання договору, то це є підставою для задоволення позову про розірвання договору. При цьому немає необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема істотного порушення договору оренди.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97926382

Постанова КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 375/278/20

Наслідки непогодження меж земельної ділянки із сусідами

Непогодження меж земельної ділянки у процедурі приватизації із суміжним власником (землекористувачем) не може слугувати підставою для відмови в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій сторін.

Ненадання особою своєї згоди на погодження меж суміжної ділянки не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність.

Непідписання суміжним власником (землекористувачем) акту узгодження меж земельної ділянки не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95344587

Постанова КЦС від 04.03.2021 у справі № 709/809/17

Намір орендодавця самостійно обробляти земельну ділянку

Бажання орендодавця самостійно обробляти належну йому земельну ділянку не є окремою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Тому договір не може бути розірвано на цій підставі без згоди орендаря, якщо це прямо не передбачено умовами договору.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95654245

Постанова КЦС ВС від 19.03.2021, справа № 198/1022/19

Дякуємо за Ваш запит. Ми зв'яжемося з Вами найближчим часом!

Дякуємо !

Ви підписані на розсилку останніх новин

Щоб бути у курсі новин