Правила судочинства

У порядку цивільного судочинства суди розглядають земельні, майнові, трудові, сімейні, житлові спори, спори про захист честі, гідності та ділової репутації та інші спори. Головним критерієм розгляду справ у порядку цивільного судочинства є порушення саме цивільних прав особи.

Також, якщо у порядку цивільного судочинства розглядається спір щодо майна або майнових прав, то сторона в рамках цієї ж справи може заявити вимоги і щодо реєстрації такого майна та майнових прав.

У цивільному судочинстві суддя займає більш пасивну роль у порівнянні з учасниками справи. Зокрема, суддя:

• керує ходом судового процесу
• сприяє примиренню сторін
• роз’яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій
• запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами
• лише у виключних випадках має право збирати докази з власної ініціативи, наприклад, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена

У складі одного судді і двох присяжних розглядаються справи про:

• обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
• визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
• визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
• усиновлення
• надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку
• примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу

У разі відповідності позовної заяви вимогам процесуального законодавства, суд відкриває провадження у справі протягом 5 днів та вказує в ухвалі, як буде розглядатися справа: у загальному позовному провадженні або ж в спрощеному провадженні. Це буде впливати і на строк розгляду справи. З моменту відкриття провадження у справі починається перебіг строку розгляду такої справи.

У загальному позовному провадженні розгляд справи не повинен перевищувати 90 днів, з яких максимум 60 днів відводиться на підготовче провадження та 30 днів на розгляд справи по суті. У порядку спрощеного позовного провадження справа розглядається не більше 60 днів.

Розгляд справи закінчується ухваленням відповідного судового рішення.

В цивільному судочинстві розрізняють такі види доказів:

1. письмові, речові та електронні докази
2. висновки експертів
3. показання свідків

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Будь-які докази, які подаються сторонами до суду, повинні бути попередньо направлені для ознайомлення іншим учасникам справи.

Докази подаються учасниками справи разом з першою заявою по суті справи.

Якщо доказ не може бути поданий у такий строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Строк на подання доказів може бути поновлений тільки в тому випадку, якщо суд визнає, що особа пропустила такий строк з поважних причин.

Сторона може звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, у разі якщо вона не може самостійно отримати їх.

Свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Свідки дають усні показання у ході судового засідання. Законом передбачена також можливість письмового опитування учасників справи як свідків.

Фізична особа не має права відмовитися давати показання, крім показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів.

Забезпечення позову – це вжиття судом заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову – це тимчасові заходи, які діють під час розгляду справи судом.

Заходи забезпечення позову застосовуються як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

У цивільному процесі позов забезпечується, зокрема:

1. накладенням арешту на майно та гроші
2. забороною вчиняти певні дії
3. встановленням обов’язку вчинити певні дії у спорі щодо сімейних правовідносин
4. забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання
5. зупиненням продажу арештованого майна
6. зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа
7. зупиненням митного оформлення товарів чи предметів

Існують випадки, коли забезпечення позову не може бути застосоване. Зокрема:

• не може бути накладено арешт на заробітну плату, пенсію, стипендію та соціальні виплати, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на предмети, що швидко псуються
• не можна зупиняти тимчасову адміністрацію або ліквідацію банку
• не можна зупиняти дію рішень Національного банку України, а також встановлювати для Національного банку України заборону або обов’язок вчиняти певні дії, утримуватися від вчинення певних дій
• не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті
• не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави тощо

Учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи.

Заявами по суті справи є:

• позовна заява
• відзив на позовну заяву
• відповідь на відзив
• заперечення
• пояснення третьої особи щодо позову або відзиву

Розрізняють наступні основні способи захисту прав та інтересів у цивільному судочинстві:

1. визнання права
2. визнання правочину недійсним
3. припинення дії, яка порушує право
4. відновлення становища, яке існувало до порушення
5. примусове виконання обов’язку в натурі
6. зміна правовідношення
7. припинення правовідношення
8. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
9. відшкодування моральної шкоди
10. визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб

Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки законодавство надає можливість позивачу самостійно визначити ефективний спосіб захисту.

Суд може захищати права, свободи та інтереси осіб й іншими способами, що встановлені договором або законом. При цьому суд не обмежений способами захисту, що встановлені  договором або законом, та може застосовувати інші ефективні способи захисту, які не суперечать закону.

Судові витрати складаються з:

1. судового збору
2. витрат, пов’язаних з розглядом справи:
   • на професійну правничу допомогу
   • пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи
   • пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів
   • пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Умови оплати професійної правничої допомоги (послуг адвоката)  у кожному конкретному випадку встановлюються договором між адвокатом та клієнтом.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. За результатами розгляду справи суд уповноважений розподіляти судові витрати між сторонами.  За загальним правилом судові витрати покладаються на сторону, яка програла у спорі.

У разі звернення до суду особі необхідно сплатити судовий збір.

Судовий збір сплачується, зокрема, за подання позовної або іншої заяви, апеляційної і касаційної скарг тощо.

Судовий збір сплачується  у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі. Розмір ставок судового збору різниться в залежності від категорії та предмету спору,  судової інстанції, виду позивача тощо.

Наприклад, за подання позову майнового характеру юридичною особою сплачується 1,5  відсотка ціни позову.

За подання позову майнового характеру фізичною особою сплачується 1  відсоток ціни позову.

За подання позову немайнового характеру юридичною особою сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційна скарга на рішення суду обійдеться в 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а касаційна скарга – у 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Законодавство обмежує коло осіб, які можуть подати апеляційну та касаційну скарги, строки подання таких скарг, підстави та об’єкти оскарження.

Оскаржити судове рішення можуть: учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Строк на подання апеляційної скарги на рішення суду становить 30 днів, а на ухвалу суду – 15 днів з дня проголошення рішення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Підстави для оскарження рішень у касаційному порядку обмежені законодавством.

Господарські суди розглядають спори, пов’язані із здійсненням господарської діяльності, та інші категорії справ, зокрема:

• договірні спори, які виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності
• спори щодо приватизації майна
• корпоративні спори
• спори щодо фінансових інструментів, зокрема, щодо цінних паперів
• спори щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, визнання недійсними актів, що порушують такі права
• спори, пов’язані із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції
• справи про банкрутство
• спори між юридичною особою та її посадовою особою про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи
• спори про захист ділової репутації тощо.

В першій інстанції розгляд справи здійснюється суддею одноособово, однак залежно від категорії і складності справи її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

В апеляційній інстанції справа розглядається колегією суддів у складі трьох суддів.

Касаційна інстанція здійснює розгляд справ колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Справи у Вищому суді з питань інтелектуальної власності розглядаються колегією суддів у складі трьох суддів.

Господарські справи розглядаються виключно суддями, присяжні не беруть участі у розгляді таких справ. У господарському судочинстві суддя займає більш пасивну роль у порівнянні з учасниками справи. Зокрема, суддя:

• керує ходом судового процесу
• сприяє примиренню сторін
• роз’яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій
• запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами
• лише у виключних випадках має право збирати докази з власної ініціативи

У разі відповідності позовної заяви вимогам процесуального законодавства, суд відкриває провадження у справі протягом 5 днів та вказує в ухвалі як буде розглядатися справа: у загальному позовному провадженні або ж в спрощеному провадженні. Це буде впливати і на строк розгляду справи. З моменту відкриття провадження у справі починається перебіг строку розгляду такої справи.

У загальному позовному провадженні розгляд справи не повинен перевищувати 90 днів, з яких максимум 60 днів відводиться на  підготовче провадження та 30 днів на розгляд справи по суті.

У порядку спрощеного позовного провадження справа розглядається не більше 60 днів.

Розгляд справи закінчується ухваленням відповідного судового рішення.

В господарському судочинстві розрізняють такі види доказів:

1. письмові, речові та електронні докази
2. висновки експертів
3. показання свідків

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Будь-які докази, які подаються сторонами до суду, повинні бути попередньо направлені для ознайомлення іншим учасникам справи.

Докази подаються учасниками справи разом з першою заявою по суті справи.

Якщо доказ не може бути поданий у такий строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Строк на подання доказів може бути поновлений тільки, якщо суд визнає, що особа пропустила такий строк з поважних причин

Сторона може звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, у разі якщо вона не може самостійно отримати їх.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Свідок не має права відмовитися давати показання, крім показань щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів.

Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Забезпечення позову – це вжиття судом заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову – це тимчасові заходи, які діють під час розгляду справи судом.

Заходи забезпечення позову застосовуються як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

У господарському процесі позов забезпечується, зокрема:

1. накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб
2. забороною відповідачу вчиняти певні дії
3. забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві
4. зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа
5. зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту
6. зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності
7. арештом морського судна тощо.

• у корпоративних спорах суд не може забороняти:
  • проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення
  • участі або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства
  • здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження
• шляхом зупинення дії рішень Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій
• шляхом накладення арешту на майно, встановлення заборони або обов’язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується
• шляхом зупинення дії деяких рішень, індивідуальних актів, встановлення заборони або обов’язку вчиняти певні дії Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку
• не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи.

Заяви по суті справи:

• позовна заява
• відзив на позовну заяву
• відповідь на відзив
• заперечення
• пояснення третьої особи щодо позову або відзиву

Розрізняють наступні основні способи захисту прав та інтересів у господарському  судочинстві:

1. визнання права
2. визнання правочину недійсним
3. припинення дії, яка порушує право
4. відновлення становища, яке існувало до порушення
5. примусове виконання обов’язку в натурі
6. зміна правовідношення
7. припинення правовідношення
8. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
9. відшкодування моральної шкоди
10. визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб

При цьому суд не обмежений в застосуванні виключно вказаних способів захисту, оскільки законодавство надає можливість позивачу самостійно визначити ефективний спосіб захисту.

Суд може захистити права, свободи або інтереси осіб й іншими способами, що встановлені договором або законом. При цьому суд не обмежений способами захисту, що встановлені  договором або законом, та може застосовувати інші ефективні способи захисту, які не суперечать закону.

Судові витрати складаються з:

1. судового збору
2. витрат, пов’язаних з розглядом справи:
   • на професійну правничу допомогу
   • пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи
   • пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів
   • пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Умови оплати професійної правничої допомоги (послуг адвоката)  у кожному конкретному випадку встановлюються договором між адвокатом та клієнтом.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За клопотанням сторони, що програла спір, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат.

За результатами розгляду справи суд уповноважений розподіляти судові витрати між сторонами. За загальним правилом, судові витрати покладаються на сторону, яка програла у спорі.

У разі звернення до суду особі необхідно сплатити судовий збір.

Судовий збір сплачується, зокрема, за подання позовної або іншої заяви, апеляційної і касаційної скарг тощо.

Судовий збір сплачується у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі. Розмір ставок судового збору різниться в залежності від категорії та предмету спору,  судової інстанції, виду позивача тощо.

Наприклад, за подання позову майнового характеру сплачується 1,5  відсотка ціни позову.

За подання позову немайнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову.

Апеляційна скарга на рішення суду обійдеться в 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а касаційна скарга у 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Законодавство обмежує коло осіб, які можуть подати апеляційну та касаційну скарги, строки подання таких скарг, підстави та об’єкти оскарження.

Оскаржите судове рішення можуть: учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Строк на подання апеляційної скарги на рішення суду становить 20 днів, а на ухвалу суду – 10 днів з дня проголошення рішення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Підстави для оскарження рішень у касаційному порядку обмежені законодавством.

У порядку адміністративного судочинства розглядаються спори за позовами фізичних чи юридичних осіб до державних органів та органів місцевого самоврядування.

Наприклад, особа може звернутися до адміністративного суду у разі необхідності визнання протиправним та скасування нормативно-правового чи індивідуального акту.

Також у порядку адміністративного судочинства можуть бути визнані протиправними дії чи бездіяльність державних органів.

Адміністративні суди розглядають також інші категорії спорів, наприклад:

• з приводу публічної служби;
• пов’язані з виборами чи референдумом;
• щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій;
• щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб та ін.

В першій інстанції справа розглядається суддею одноособово, однак залежно від категорії і складності справи її може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Cправи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються колегією у складі трьох суддів.

В апеляційній інстанції справи розглядаються колегією суддів у складі трьох суддів.

Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Адміністративні справи розглядаються виключно суддями. У адміністративному судочинстві суддя займає більш пасивну роль у порівнянні з учасниками справи. Зокрема, суддя:

• керує ходом судового процесу
• сприяє примиренню сторін
• роз’яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій
• запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами
• має право збирати докази з власної ініціативи

Строк звернення до адміністративного суду становить 6 місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень становить 3 місяці та обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення вимог.

Кодексом адміністративного судочинства України та законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить 1 місяць.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду особою, щодо якої їх застосовано, протягом всього строку їх чинності.

У разі відповідності позовної заяви вимогам процесуального законодавства, суд відкриває провадження у справі протягом 5 днів та вказує в ухвалі за правилами якого провадження буде розглядатися справа: загального чи спрощеного. Це буде впливати і на строк розгляду справи.

У загальному позовному провадженні розгляд справи не повинен перевищувати 90 днів, з яких максимум 60 днів відводиться на підготовче провадження та 30 днів на розгляд справи по суті. У порядку спрощеного позовного провадження справа розглядається не більше 60 днів.

Розгляд справи закінчується ухваленням судового рішення.

Вирішення судом окремих категорій термінових справ здійснюється з певними особливостями щодо строків, наприклад:

• справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій – 2 дні після надходження позовної заяви
• справи за зверненням податкових та митних органів – не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду
• справи за зверненням Служби безпеки України щодо включення осіб до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення цих осіб з такого переліку та надання доступу до активів, що пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням – не пізніше наступного робочого дня з дня надходження позову
• справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України – протягом 10 днів після відкриття провадження у справі
• справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності – протягом 10 днів з дня ухвалення (вручення) відповідного рішення (постанови)
• справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного (приватного) виконавця – протягом 10 днів після відкриття провадження у справі
• справи з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців за межі території України – 10 днів з дня подання позовної заяви
• справи з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства – у день подання позовної заяви

Розрізняють наступні види доказів:

• письмові, речові та електронні
• висновки експертів
• показання свідків

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Будь-які докази, які подаються сторонами до суду, повинні бути попередньо направлені для ознайомлення іншим учасникам справи.

Докази подаються учасниками справи разом з першою заявою по суті справи.

Якщо доказ не може бути поданий у такий строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Строк на подання доказів може бути поновлений тільки, якщо суд визнає, що особа пропустила такий строк з поважних причин.

Сторона може звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, у разі якщо вона не може самостійно їх отримати.

Забезпечення позову – це вжиття судом заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову – це тимчасові заходи, які діють під час розгляду справи судом.

Забезпечення позову застосовуються як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

В адміністративному процесі позов забезпечується:

• зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта
• забороною відповідачу вчиняти певні дії
• забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору
• зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа

Існують випадки, коли забезпечення позову не може бути застосоване. Зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом:

• зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а також заборони або обов’язку вчиняти їм певні дії;
• зупинення рішень Національного банку України, заборони або обов’язку вчиняти йому певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову не можуть жодним чином перешкоджати проведенню виборів та всеукраїнського референдуму, а також конкурсу, аукціону, торгів, тендера, що проводяться державним органом чи органом місцевого самоврядування.

Учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи.

Заявами по суті справи є:

• позовна заява
• відзив на позовну заяву
• відповідь на відзив
• заперечення
• пояснення третьої особи щодо позову або відзиву

Розрізняють наступні способи захисту прав та інтересів в порядку адміністративного судочинства:

• визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень
• визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень
• визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій
• визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії
• встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень
• прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4, та стягнення з суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю

Вказаний перелік не є вичерпним, оскільки законодавство надає можливість позивачу самостійно визначити ефективний спосіб захисту.

Суд може захищати права, свободи та інтереси осіб також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Судові витрати складаються з:

• судового збору
• витрат, пов’язаних з розглядом справи:
• на професійну правничу допомогу
• сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду
• пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз
• пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів
• пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи

Умови оплати професійної правничої допомоги (послуг адвоката) у кожному конкретному випадку встановлюються договором між адвокатом та клієнтом.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За результатами розгляду справи суд розподіляє судові витрати між сторонами. За загальним правилом, судові витрати покладаються на сторону, яка програла у спорі.

У разі звернення до суду особі необхідно сплатити судовий збір.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання позовної або іншої заяви, апеляційної і касаційної скарг тощо.

Судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі. Розмір ставок судового збору різниться в залежності від категорії та предмету спору,  судової інстанції, виду позивача тощо.

Наприклад, за подання адміністративного позову майнового характеру юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову.

За подання позову майнового характеру фізичною особою сплачується 1  відсоток ціни позову.

За подання адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційна скарга на рішення суду обійдеться в 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а касаційна скарга – у 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Законодавство обмежує коло осіб, які можуть подати апеляційну та касаційну скарги, строк подання таких скарг, підстави та об’єкти оскарження.

Оскаржите судове рішення можуть: учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Строк на подання апеляційної скарги на рішення суду становить 30 днів, а на ухвалу суду – 15 днів з дня проголошення рішення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Підстави для оскарження рішень у касаційному порядку обмежені законодавством.